Знати щоб служити. Папа Венедикт XVI про роль католицьких навчальних закладів у сучасному суспільстві

В четвер, 19 листопада 2009 р., Святіший Отець Венедикт XVI зустрівся з учасниками асамблеї Міжнародної Федерації католицьких університетів та з ректорами, викладачами та студентами римських Папських вищих навчальних закладів.

Промовляючи до зібраних в залі Павла VI у Ватикані представників католицького наукового світу, Святіший Отець сказав, що нагода зустрітися з тими, які посвячуються нелегкому завданню навчати та проводити наукові дослідження на служінні Церкві та всьому суспільству, є для нього причиною великої радості. «Sciat ut serviat» (знати щоб служити) – це девіз Міжнародної Федерації католицьких університетів, яка була заснована у 1924 році, а через 25 років – визнана Апостольською Столицею. Папа відзначив, що 60 років, які минули відтоді, є нагодою наголосити на незамінній ролі, яку виконують 400 церковних факультетів та понад 1300 католицьких навчальних закладів, розсіяних в усьому світі, «щоб формувати осіб, сповнених знанням, готових свідчити свою віру у світі та виконувати відповідальні обов’язки у суспільстві». «Дорогі друзі, – мовив Венедикт XVI, – служіння, яке ви виконуєте, є дуже цінним у місії Церкви».

Папа звернув увагу на те, що залишаються актуальними питання невідкладності подолання прірви між вірою та культурою, усвідомлюючи те, що християнське об’явлення є силою, яка може перемінювати і яка повинна проникати в способи мислення, критерії судження та норми діяння. «В сучасному суспільстві, де знання стає дедалі більше спеціалізованим і фрагментарним, але глибоко позначене релятивізмом, виглядає ще необхіднішим відкритися на “мудрість”, яка походить з Євангелія», – зазначив Венедикт XVI, додаючи, що людина, у дійсності, нездатна без Ісуса Христа повністю зрозуміти сама себе і звіт.

«Важливо для всіх, викладачів та студентів, – сказав Папа, – ніколи не втрачати з поля зору ціль, яку потрібно осягнути, тобто бути засобом євангельського звіщення». Він побажав, щоб вивчення священних наук ніколи не було відокремлене від молитви, від єдності з Богом, споглядання, оскільки роздумування над божественними таємницями ніколи не повинні звестися до чисто інтелектуальної вправи.

Венедикт XVI звернув увагу на культуру, яка позначена браком мудрості, роздумування, мислення, яке було б здатним здійснювати орієнтаційний синтез пізнання. І з цього походить завдання для католицьких університетів поширювати нове гуманістичне узагальнення, знання «яке було б мудрістю, здатною спрямувати людину у світлі першопричин і її кінцевої мети, знання, просвітлене вірою».