Празник священномученика Йосафата

У навечір’я Храмового Празника священомученика Йосафата – покровителя Івано-Франківської Семінарії, 24 листопада до нашої «духовної кузні» завітав Правлячий Архієрей Івано-Франківської Єпархії – Просвященний Кир Володимир (Війтишин). Владика здійснив Чин поставлення читця, півця і свіченосця, а також Чин посвячення в піддияконів для сімнадцяти семінаристів – студентів і випускників – відпоручників Івано-Франківської і Бучацької єархій. Дані чини здійснюються архієреєм перед Вечірнею або під час Божественної Літургії.

Опісля Кир Володимир очолив святкову Велику Вечірню із Литією. Що характерно сам чин Великої Вечірні з Литією спогадує нам ранньохристиянське богослужіння за участю архієрея, що на той час був єдиним служителем тієї невеликої кількості богослужінь. Власне, частина Вечірні, на якій здійснюється посвячення хлібців, пшениці, вина і оливи – Литія є прикладом того ранньохристиянського богослужіння, яке свого часу було першою частиною Вечірні і здійснювалась перед Великим Входом при свічках під проводом головного служителя.

Подібно цьому наша семінарійна спільнота також вирішила згадати таке богослужіння і при запалених свічках співала, під проводом семінарійного хору “Благовіст”, Литію. Це сприяло піднесенню молитовного духу усіх присутніх і таким чином дало можливість більш величніше віддати шану нашому покровителю і заступнику свщмч. Йосафату, що був непохитним поборником з’єднання.

Закликом почитати і наслідувати святого Йосафата в любові до нашої святої віри, Церкви, обряду і народу хай будуть для нас слова Верховного Архієпископа Кардинала Йосифа, які він сказав біля гробу святого Йосафата сорок років тому – 25 листопада 1969 року : “Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік... Його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу”.

На стихирах на стиховні Великої Вечірні ми співаємо: “Як справжній пастир і послідовник Христа, ти не переставав кликати: Отче, збережи їх у твоє ім’я, щоб усі були одно! Тому сьогодні, всеблаженний Йосафате, молися, щоб усі Церкви з’єднались і спаслися вірні Христового стада”.

Тож бажаю усім нам бути достойними і гідними послідовниками справи, за яку загинув святий Йосафат, щоб колись у вічності могли промовити разом із Христом: “Отче Святий! Заради імени Твого бережи їх.., щоб були одно, як ми!.. Щоб усі були одоно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі..” (Ів. 17, 11; 17, 21).

семінарист VI-го курсу
Володимир Грабик