Минулої неділі ви отримали Святу Тайну священства в ступені диякона із рук Високопреосвященнішого Митрополита Володимира Війтишина. Чи могли б поділитися своїми внутрішніми переживаннями і думками? Як готувалися до цього знаменного дня, можливо було хвилювання?

Я думаю, що кожен хто відбув формацію в духовній семінарії, а також думав над тим, щоб стати добрим священиком, переживає хвилювання не тільки в часі самої формації, але в особливіший спосіб під час самих свячень, адже розуміє усю важливість і відповідальність Божого покликання. В час молитви, коли Митрополит покладає руки і сходить Св. Дух, відчувається особлива Божа Рука, яка торкається тебе і від цього насправді почуваєшся дуже щасливим. Бажаю, щоб кожен семінарист на власному досвіді, в час свячень, відчув Благодать і Радість Божу.

Ми знаємо, що ви організовуєте аніматорські зустрічі із молоддю,

проводите літні табори для дітей. Із ким легше працювати: з дітьми чи з семінаристами? Чи маєте якесь особисте бачення щодо формування як дітей, так і майбутніх священиків, чи є щось спільне для цих двох категорій?

Насправді досить важке запитання, оскільки є велика вікова різниця між даними категоріями. Семінаристи проходять певну формацію, вони сформовані й дисципліновані, тому як на мене із ними легше працювати. Проте, хотів би зауважити, що підлітки із якими маю нагоду працювати на Школі Християнського Аніматора і семінаристи – є дуже креативними особистостями із якими надзвичайно легко і цікаво працювати. Дозволю собі зацитувати Св. Дона Боска, який казав, що для святості потрібні 2 речі: сумлінно виконувати свої обов’язки, а також завжди бути радісним (сміється).

Чи Ви пам’ятає якісь цікаві або пам’ятні моменти пов’язані із вашою працею на посаді префекта ІФДС?

Мені надзвичайно подобаються спільні культурні вечори! Коли брати одягають вишиванки, готуються до цих організованих зустрічей і створюють особливий родинний затишок і тепло.

Що змінилося у семінарії з часів Вашого навчання тут?

За цей час семінарія не тільки покращилась в плані матеріальному, але й у духовному. Семінаристи проживають у зручних й комфортних умовах, мають змогу всебічно розвиватися. Але також і хлопці, які сюди приходять, по-іншому ставляться до священства, вони є прикладом живого християнина. За семінаристами цікаво спостерігати, оскільки ми не тільки їх вчимо, але й вони нас вчать!

На що б рекомендували звернути увагу кожному семінаристу в часі

проходження формації. Можливо маєте власний «рецепт» як бути добрим священиком?

Потрібно дотримувати і зберігати дві Заповіді Любові: любити Бога і любити ближнього. Я вважаю, що у цих заповідях знаходиться безпосередня суть священства. Священик – це муж молитви, який є не тільки пов’язаний внутрішніми стосунками із Богом, але й має любити і служити своєму ближньому!

Щиро вдячний за інтерв’ю. Бажаю Вам міцної віри, наснаги, енергійності, здоров’я та довгих літ праці у Христовому Винограднику.

Спілкувався: Максим Малиш

Фото: Іван Вінтонів